Киев - мать городов русских

Інтересне якесь чудо -
Український інтелект,
Розділились ми всі круто,
Двохполярний шум-об’єкт.

Взять хотя би історично,
Під Полтавою розгром,
Поділились ми отлічно
Між Мазепою й Петром.

А тепер опять загадка –
Ті кричать: «Ми за Росію!»,
Другі їм: "У Штати й крапка!",
Я ж за правду - дурень - мрію.

А правда ось така, рєбята.
Що ми? Як той худий бичок.
А рядом чесні всі звірята -
Закинули стальний гачок.

Так от історики що кажуть,
Ти в книжку давню загляни.
І всі одгадки в душу ляжуть -
Немає шансів для страни.

Мабуть, ви дуже миролюбні,
Лиш можеш вилазки робить,
Державні цілі для вас згубні,
І свій карман лиш в вас свербить.

Так що робити? Сам не знаю.
Можливо, в Крим махнути всім
(Бо вже в Європу не пускають),
Як в Україні буде грім?

Бо соплі в світі не поможуть,
З нас точно зроблять полігон,
Увесь народ на спину вложать,
Поділять на розколі зон.

Бо виживає не багатий,
І не розумний чи дурний,
А той, хто брата ще не зрадив –
Ось весь розкладік дорогий.

А ми, що робимо, земляче?
Сьогодні вклонимось одним,
А ввечері уже на клячі
З другим покірненько сидим.

Який дурак в усьому світі
Захоче справу з нами мать?
Того сидим ми у кориті,
Рідненька ненька й Київ-мать?

2009