Межигір'я

Як пахан маленький вора
Може хатку будувать,
Шість гектарів недотрога?
Хто ж там буде прибирать?

Там колись дитячий табір
На тім місці існував,
Але він, державний пахар,
Взяв собі та й напахав.

Баби старі працювали
Там вожатими колись,
Але слуги обікрали,
Хоч молись, хоч не молись.

Ті старенькі тихо плачуть,
Що дитячий дзвін пішов.
Лиш прийшов державний мачо –
Ось такий в суді улов.

Але їм чого боятись,
Як вони на все життя?
З правдой їм дали боротись -
Українське ось буття.

Та нехай вони будують –
То країни все добро,
Бо вори поки існують,
Заберуть в них все одно.

Бо не можуть дітки ваші
По полях в палатках жить,
Їм будують уже кращий
Табір новий. Що ж робить?

2009