І не стидно тобі, пане

І не стидно тобі, пане,
У своїй хатині,
Бо Вкраїна – то не Канни,
А хвора дитина.

Ти дорогу собі маєш,
І вона красива.
На простий народ ти лаєш,
На них, чорнобривих.

А він світом ходить босий,
І правди шукає,
А ти, брате, точиш косу,
Гріхи відпускаєш.

Не залишу тобі щастя,
А тобі й не треба,
Бо для тебе краще масті
І приватизація неба.

І тоді ти вже не пан,
А свята людина,
Запряжеш хохлів у сани
І рідного сина.

На дітей не маєш часу,
Дариш їм машини,
А вони, ті ловеласи,
Ждуть твоєї кончини.

2009