Що, Тарасе, з нами стало?

Що, Тарасе, з нами стало?
Розкажу, не стидно.
У країні бидло
Неньку загубило. Не обидно.

Бо людей немає, лиш говоруни,
І співають, кашляючи.
Народу нравиться - доїли деруни
І тепер чекають, коли накинуть кайдани.

Боюсь, й кайдани не поможуть,
Брат братові вже бреше сильно,
А сестри без подолу ходять,
І кожний, хто має гроші, бере на ніч вільно.

Не сказав тобі, Тарасе, що ми стали вільні,
Твої думки живили мрію – і от воно диво.
Сильно раді, що вже п’яні,
Обірвані, обмануті та в грязі просять: «Пиво!»

З Богом бавляться, як в карти,
Що й природа плаче,
Діячів немає,
Сирота – держава, як місто без варти.

А так, Тарасе, все в порядку,
Сонце світить, небо синє,
Молодії хлопці при собі мають квітку,
Спів дзвінкий дівочий по долині лине.

2009