Вставай, мій брате

Вставай, мій брате, оглянися,
Як вас красиво розвели,
Забравши душу й поділивши,
Рідненьку неньку загребли.

Не чуй похвал, не чуй їх криків,
Яке красиве в вас життя,
Бо вас вбивають. Лиш калік
Помилують до забуття.

Вам всім Господь дав вибирати,
Рабами вмерти чи в бою,
Є ще Іуди, їм начхати.
Налийте, пане, я спою,

Що ти поставлений від Бога,
Щоб вами справно керувать!
Ото така в рабів дорога,
Бо вміють слуги лиш співать.