Ну що, дівчата та мурчата
Думки у нас, як зубочистка
Що ти, ненька – Україна
Інтересне якесь чудо - Український інтелект
Бо соплі в мирі не поможуть
Захотілось накатати
Що українець? Ти – людина?
Хто я, і хто ти, і хто ми?
Думки у нас, як зубочистка – Ковирнув і вже забув
А ми, що робимо, земляче?
Інтеграція. Куда?
Які поети, які фейси?
Ха – ха – ха – ха – ха
Пєвци безплатно вже поють
Почую кожного
Як може він
Свині, мразі, тварі,
Залишимо ми
Прорив дали
Наші хлопчики в погонах
Да пішли б Ви, судді, вгору
Як суддя маленький Вова
То вже смішно. Чи вже ні?
Вставай, мій брате, оглянися
Що країна Україна?
Вони всі люблять Україну
Я Вас люблю, мій президенте!
Життя із темряви зійшло
Що, народе, заблукали?
Повстань, знедолена країна!
То музика не фальшу співів
Ось з порше вилазе чудо
Наш Ткаченко комуніст
Українець – селянин
Великолепная четверка
Очі, очі у дитини
Я то думав, як ввірваться
Рідний брате, мене каєш
Кто он, положивший сирень
Та вже півні заспівали
Бо не любимо ми себе
Що, тарасе, з нами стало?
Це моя земля
І не стидно тобі, пане
Яйця красить научились
Та для чого нам те слово
Це, навєрно, вже прикол
Думки у нас, як зубочистка
Що ти, ненька – Україна
Інтересне якесь чудо - Український інтелект
Бо соплі в мирі не поможуть
Захотілось накатати
Що українець? Ти – людина?
Хто я, і хто ти, і хто ми?
Думки у нас, як зубочистка – Ковирнув і вже забув
А ми, що робимо, земляче?
Інтеграція. Куда?
Які поети, які фейси?
Ха – ха – ха – ха – ха
Пєвци безплатно вже поють
Почую кожного
Як може він
Свині, мразі, тварі,
Залишимо ми
Прорив дали
Наші хлопчики в погонах
Да пішли б Ви, судді, вгору
Як суддя маленький Вова
То вже смішно. Чи вже ні?
Вставай, мій брате, оглянися
Що країна Україна?
Вони всі люблять Україну
Я Вас люблю, мій президенте!
Життя із темряви зійшло
Що, народе, заблукали?
Повстань, знедолена країна!
То музика не фальшу співів
Ось з порше вилазе чудо
Наш Ткаченко комуніст
Українець – селянин
Великолепная четверка
Очі, очі у дитини
Я то думав, як ввірваться
Рідний брате, мене каєш
Кто он, положивший сирень
Та вже півні заспівали
Бо не любимо ми себе
Що, тарасе, з нами стало?
Це моя земля
І не стидно тобі, пане
Яйця красить научились
Та для чого нам те слово
Це, навєрно, вже прикол